«Протягом року» чи «на протязі року»: як неправильна сьогодні форма може мати українську історію
Є мовні поради, які настільки часто повторюють, що вони поступово перестають сприйматися як поради й починають звучати як очевидні факти про саму природу української мови.
Одна з них:
Не кажіть «на протязі року».
Правильно:
протягом року
або
упродовж року.
А на протязі — це нібито тільки там, де дме:
стояти на протязі.
Для людини, якій потрібно сьогодні написати нормативний нейтральний текст, практичний висновок справді простий:
протягом року;
упродовж року.
Але далі починається значно цікавіше.
Тому що українська мовна історія не вкладається в красиву картинку:
«протягом» було українським завжди, а «на протязі» в часовому значенні українською ніколи не було.
Було.
І саме це робить конструкцію цікавою.
Почнімо із сучасної практики
Якщо ми говоримо про тривалість у часі, у сучасному нормативному мовленні природними моделями є:
протягом дня;
протягом місяця;
протягом року;
упродовж тижня;
упродовж життя.
Наприклад:
Протягом року ми працювали над проєктом.
Упродовж літа температура залишалася високою.
Конструкцію:
на протязі року
у сучасних рекомендаціях щодо літературного слововживання зазвичай радять замінювати на:
протягом року
або:
упродовж року.
Отже, якщо завдання практичне — написати сучасний офіційний, навчальний, академічний або нейтральний публічний текст — вибір нескладний.
Але наше питання інше:
чому?
І ще одне:
чи завжди було саме так?
«На протязі» справді може означати зовсім інше
Слово протяг має добре знайоме значення:
рух повітря, що виникає, коли повітря проходить крізь приміщення або простір.
Тому:
сидіти на протязі;
стояти на протязі;
двері відчинені — тут протяг.
У такому випадку на протязі є звичайним поєднанням прийменника на з іменником протяг:
на чому? — на протязі.
І звідси виникає дуже зручне навчальне пояснення:
протягом години — час;
на протязі — там, де продуває.
Для запам’ятовування воно працює чудово.
Але як історичне пояснення української мови — вже ні.
Бо «на протязі» означало також «протягом»
В академічних словникових матеріалах зафіксовано на протязі чого у часовому значенні — тобто фактично там, де сьогодні ми очікуємо протягом чого.
І це не лише випадкова помилка невідомого автора.
Таку конструкцію знаходимо в українських письменників різних періодів.
Наприклад, у Михайла Коцюбинського:
«на протязі своєї тринадцятилітньої служби».
У Максима Рильського:
«на протязі віків».
У Миколи Зерова:
«на протязі довшого часу».
У пізніших текстах також трапляється:
«на протязі всього життя».
Тобто перед нами вже не ситуація:
«хтось один неправильно переклав».
Перед нами мовний факт:
часове «на протязі» реально функціонувало в українських текстах.
Це ще не відповідає на питання про його походження.
Але вже руйнує твердження:
«українською так ніколи не було».
Було.
І ось тут потрібно розвести три різні питання
1. Як рекомендують писати сьогодні?
Протягом року.
Упродовж року.
2. Чи існувало часове «на протязі» в українській?
Так.
Його фіксують словники й тексти.
3. Чи означає це, що сьогодні треба повернути «на протязі року» в нейтральний нормативний текст?
Ні.
І ось ця третя відповідь особливо важлива.
Історична засвідченість не дорівнює сучасній нормативній рекомендації.
Так само як сучасна рекомендація не має права переписувати історію й робити вигляд, ніби попереднього вживання не існувало.
Мова може змінювати оцінку конструкції.
Отже, старий письменник «писав неправильно»?
Це запитання саме по собі небезпечне.
Якщо ми беремо сучасну нормативну рекомендацію 2026 року й механічно переносимо її на текст, написаний сто років тому, ми фактично вимагаємо від минулого відповідати нормі майбутнього.
Так мовна історія не працює.
Коли читаємо Коцюбинського, Зерова, Франка, Рильського або будь-якого іншого автора, треба запитувати:
якою була мовна система його часу?
що фіксували тодішні словники?
які конструкції реально функціонували?
якою була редакторська практика?
чи мала форма стилістичне або регіональне обмеження?
І лише після цього оцінювати явище.
Слово або конструкція можуть:
бути нейтральними в одному періоді;
стати небажаними в іншому;
застаріти;
повернутися;
змінити значення;
залишитися тільки в окремій сфері.
Норма теж має біографію.
Але чи не є «на протязі року» калькою?
Ось тут треба бути особливо обережними.
У сучасних мовних порадах часову конструкцію на протязі часто пояснюють калькуванням російського на протяжении.
Мовний контакт справді є цілком реальною гіпотезою, яку не можна відкидати лише тому, що конструкція трапляється в українських авторів.
Українська й російська століттями існували в інтенсивному контакті.
Але фраза:
«це калька з російської»
— якщо ми хочемо досліджувати історію, є не кінцем, а початком роботи.
Треба встановити:
коли конструкція фіксується українською;
коли відповідна конструкція фіксується в інших мовах;
якою була її частотність;
у яких регіонах вона поширювалася;
чи могла вона виникнути незалежно;
чи існували споріднені моделі раніше;
як її оцінювали українські мовознавці різних періодів.
Без цього слово калька може перетворитися просто на етикетку.
А етикетка ще не пояснює механізму.
Є ще одна несподіванка: «протяг» — це не тільки повітря
Коли сьогодні пояснюють різницю між протягом і на протязі, слово протяг часто зводять до одного значення:
струмінь повітря.
Але історична й словникова картина ширша.
Протяг пов’язаний із просторовою протяжністю, довжиною, продовженням, розтягненням.
У старіших текстах і словникових матеріалах бачимо значення, пов’язані не лише з повітрям.
Саме тому конструкції на зразок:
на протязі кількох кілометрів
можуть стосуватися простору:
на певній протяжності, уздовж певної відстані.
Отже, просте навчальне рівняння:
протяг = тільки вітер
не описує всієї історії слова.
Воно лише зручне для одного сучасного практичного розрізнення.
А це не одне й те саме.
Простір і час часто користуються одними моделями
Тут українська мова виходить далеко за межі одного конкретного слова.
Людські мови взагалі дуже часто описують час через простір.
Ми кажемо:
довгий день;
коротка зустріч;
наближається вечір;
далеке минуле;
попереду ще рік;
залишити щось позаду.
Фізично день не має довжини в метрах.
Минуле не лежить за кілька кілометрів від нас.
Але людське мислення систематично переносить просторові відношення на час.
Тому перехід між ідеями:
протяжність у просторі
та
тривалість у часі
сам по собі зовсім не дивний.
Це вже питання не тільки української граматики.
Це перехрестя лексичної семантики, історії мови й когнітивної лінгвістики.
А «протягом» звідки взялося?
Сучасне протягом функціонує як прийменник із родовим відмінком:
протягом дня;
протягом року;
протягом життя.
Але його форма прозоро пов’язана з тим самим словотвірним гніздом:
тягти — протягнути — протяг — протягом.
Тобто перед нами не два абсолютно чужі одне одному явища:
протягом
і
на протязі.
Історично та семантично вони перебувають у значно цікавішому просторі взаємозв’язків.
Саме тому пояснення:
«перше означає час, друге — вітер»
практично корисне, але лінгвістично неповне.
Що тоді робити учневі?
Для сучасного нейтрального мовлення все просто.
Коли йдеться про час:
протягом години;
упродовж дня;
протягом місяця;
упродовж багатьох років.
Коли йдеться про струмінь повітря:
сидіти на протязі.
Коли йдеться про просторову протяжність, залежно від конкретного речення можуть працювати:
на протязі,
на відстані,
уздовж,
по всій довжині
та інші конструкції.
Але якщо ви читаєте старий український текст і бачите:
на протязі року,
не поспішайте виправляти автора червоною ручкою.
Спочатку запитайте:
коли написано текст?
Мова має не тільки правила, а й час
Це один із найважливіших принципів роботи з мовою.
Форма може бути:
сучасною нормативною;
сучасною ненормативною;
історично нормативною;
історично поширеною;
застарілою;
регіональною;
розмовною;
стилістично маркованою.
І всі ці характеристики можуть змінюватися.
Тому твердження:
«так неправильно»
без координати часу іноді означає значно менше, ніж здається.
Правильніше запитати:
неправильно коли?
де?
у якому типі тексту?
за якою нормою?
і що було раніше?
А література не є автоматичним доказом нормативності
Тут важливо не впасти в іншу крайність.
Якщо Коцюбинський або Рильський ужив певну конструкцію, це ще не означає:
«великий письменник так написав — отже сьогодні так нормативно».
Художній текст фіксує мову.
Він може містити:
діалекти;
розмовні форми;
історизми;
індивідуальний стиль;
ненормативні елементи;
мовлення персонажів;
експеримент.
Тому авторитет письменника не замінює аналізу.
Але літературний текст чудово доводить інше:
конструкція існувала й функціонувала.
Для історії мови це надзвичайно важливо.
Одна форма — кілька різних істин
Отже, про на протязі року можна одночасно сказати:
Сьогодні для нейтрального нормативного тексту краще «протягом року» або «упродовж року».
І:
Часове «на протязі» засвідчене в українських текстах.
І:
Його історичне існування не робить його автоматично рекомендованим сьогодні.
І:
Сучасна нерекомендованість не дає підстав стверджувати, що конструкція ніколи не була частиною українського вжитку.
Усі чотири твердження можуть бути правдивими одночасно.
Саме тому мовна історія погано переносить лозунги.
Найцікавіше починається після виправлення
Учневі достатньо сказати:
Не «на протязі року», а «протягом року».
Це корисне практичне правило.
Але дослідникові цього мало.
Він запитає:
чому форма виникла;
як давно вона існує;
як співвідноситься з просторовим значенням;
яку роль відігравав мовний контакт;
чому її нормативна оцінка змінилася;
де вона зберігається сьогодні;
як її сприймають різні покоління;
чи однакова її частотність у різних регіонах;
що відбувалося з нею в українській мові поза межами України.
І раптом маленька конструкція, яку можна було виправити за три секунди, перетворюється на історію про те, як мова рухається в часі.
Саме тому ми досліджуємо не тільки:
«як правильно?»
а й:
«чому сьогодні правильно саме так — і що було до цього?»
Докладніше про різницю між мовою, нормою та правописом:
https://languagethinkinglab-ua.blogspot.com/2026/10/blog-post.html
Про ситуації, коли українська норма допускає кілька правильних форм:
https://languagethinkinglab-ua.blogspot.com/2026/10/blog-post_18.html
Про те, як граматичне керування працює в конструкціях «згідно із законом» та «відповідно до закону»:
https://languagethinkinglab-ua.blogspot.com/2026/10/blog-post_603.html
Системне вивчення української мови в Levitin Language School:
https://levitintymur.com/uk/languages/ukrayinska/
Джерела та інструменти для перевірки
Словник української мови в 11 томах — «протяг». Словникова стаття фіксує, зокрема, історичне часове вживання конструкції на протязі чого.
Словник української мови в 11 томах — «протягом». Академічна фіксація прийменникового часового значення протягом + родовий відмінок.
Генеральний регіонально анотований корпус української мови (ГРАК). Дає змогу досліджувати реальну історію, частотність, хронологію та регіональне поширення конструкцій.
Український мовно-інформаційний фонд НАН України — «Словники України online». Академічний ресурс для перевірки словникових форм і слововживання.
https://lcorp.ulif.org.ua/dictua/
Етимологічний словник української мови — Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. Базове джерело для дослідження походження слів та історичних зв’язків усередині словотвірних гнізд.
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Електронні фонди для пошуку історичних видань, словників, мовознавчих праць і текстів різних періодів.
Про автора
Тимур Левітін — засновник і директор Levitin Language School, викладач і перекладач. Досліджує мову як систему значень, граматичних зв’язків, історичних змін, контактів і реального людського спілкування.
Матеріал є частиною Language Thinking Laboratory — Україна — дослідницького простору про українську мову в усій її нормативній, історичній, територіальній та живій різноманітності.
© Tymur Levitin, 2026
Коментарі
Дописати коментар