«Згідно закону» чи «згідно із законом»: чому одного перекладу тут недостатньо
І чи справді вся історія пояснюється фразою «це вплив іншої мови»?
Розберімо конструкцію не як помилку, а як систему.
«Згідно» — це не просто слово перед іменником
У сучасній українській літературній мові, коли згідно виражає відповідність чомусь, нормативна модель має вигляд:
згідно з + орудний відмінок.
Отже:
згідно з наказом;
згідно з рішенням;
згідно з правилами;
згідно з договором;
згідно із законом.
Тут важливі одразу дві речі.
Не лише прийменник з.
І не лише закінчення іменника.
Працює вся конструкція:
згідно + з + орудний відмінок.
Тому в нормативному сучасному тексті недостатньо просто замінити форму закону на законом:
згідно законом — теж не та модель.
Так само не працює:
згідно до закону.
Українська конструкція організована інакше.
Чому саме «законом»?
Тому що прийменник з у цій конструкції керує орудним відмінком.
Порівняймо:
з наказом,
з рішенням,
з документом,
з інструкцією,
з правилами,
із законом.
Коли згідно функціонує в значенні відповідності, воно входить у конструкцію з цим прийменником:
згідно з рішенням.
Отже, форма рішенням тут не випадкова.
Це результат граматичного керування.
І ось тут ми бачимо важливу річ.
Людина може прекрасно знати значення всіх слів у реченні й усе одно побудувати ненормативну конструкцію.
Бо знати слова — ще не означає знати, як мова дозволяє їх з’єднувати.
А чому тоді «відповідно до закону»?
Тому що це вже інша конструкція.
Нормативна модель:
відповідно до + родовий відмінок.
Тому:
відповідно до закону;
відповідно до наказу;
відповідно до рішення;
відповідно до договору;
відповідно до правил.
Поруч отримуємо дві конструкції:
згідно із законом
і
відповідно до закону.
Зміст у багатьох контекстах дуже близький.
А граматика — різна.
У першій:
з + орудний.
У другій:
до + родовий.
Це чудовий приклад того, чому мову небезпечно вивчати лише через «еквіваленти».
Якщо дві конструкції означають приблизно те саме, з цього зовсім не випливає, що вони однаково будуються.
Звідси й виникають гібриди
Коли в мовній свідомості одночасно існують:
згідно з законом
та
відповідно до закону,
дуже легко несвідомо скласти третю конструкцію:
згідно до закону.
Або:
відповідно з законом.
Це називають контамінацією: елементи двох моделей змішуються й утворюють третю.
Схематично:
згідно + з + орудний
відповідно + до + родовий
але:
згідно + до + родовий ← змішання моделей.
Тому помилка не обов’язково свідчить про те, що людина «не знає української».
Іноді навпаки: в її мовній системі активні дві правильні конструкції, але межа між ними ще недостатньо автоматизована.
Для викладання це принципово.
Учневі можна сказати:
«Так не можна».
А можна показати:
«У вас зіткнулися дві різні українські моделі».
Друге пояснення дає механізм.
«Згідно з», «згідно зі» чи «згідно із»?
А тепер ще цікавіше.
Якщо конструкція вимагає з, чому ми пишемо:
згідно з наказом,
але можемо сказати:
згідно зі статтею
або
згідно із законом?
Тому що з, зі, із тут не створюють трьох різних граматичних конструкцій.
Це варіанти прийменника, вибір між якими пов’язаний передусім із милозвучністю та звуковим оточенням.
Порівняймо:
згідно з договором;
згідно з рішенням;
згідно зі статутом;
згідно зі змінами;
згідно із законом.
Отже, коли ми говоримо коротко «згідно з + орудний», символ з фактично позначає модель, усередині якої конкретна звукова форма прийменника може варіюватися.
І тут ми повертаємося до теми попередньої статті:
варіантність не означає хаос.
Мова дозволяє вибір, але цей вибір має свої умови.
Чи однакові «згідно з» і «відповідно до»?
У багатьох офіційно-ділових і наукових контекстах вони справді можуть передавати дуже близьке відношення.
Наприклад:
Згідно з наказом працівника переведено до іншого відділу.
Відповідно до наказу працівника переведено до іншого відділу.
У практичному документі обидві конструкції можуть виконувати майже ту саму функцію: вказувати на документ, норму, рішення або правило, з яким узгоджується дія.
Але з цього не варто робити ширший висновок, ніби слова згідно і відповідно завжди є абсолютними синонімами.
У відповідно є й інші функції.
Наприклад:
відповідно змінюється результат;
поводитися відповідно;
одягнутися відповідно до ситуації.
А згідно має власну історію та власні способи функціонування.
Тому правильніше говорити не:
«це два однакові слова»,
а:
у певній конструкції їхні функції можуть зближуватися.
Це значно точніше.
А що з «у відповідності з»?
Ось тут починається ще один цікавий рівень.
У сучасних рекомендаціях з української літературної мови конструкцію на зразок:
у відповідності з наказом
зазвичай не рекомендують.
Для нормативного офіційного тексту використовують:
відповідно до наказу
або
згідно з наказом.
Але для нашого дослідження недостатньо просто поставити біля першої конструкції червоний хрестик.
Потрібно розділити щонайменше три запитання:
1. Якою є сучасна нормативна рекомендація?
2. Чи трапляється конструкція реально?
3. Звідки вона взялася і як поширювалася?
Це не одне питання.
Якщо форма трапляється в документах або мовленні, сам факт її існування не робить її нормативною.
Але й нормативна рекомендація не стирає факту її реального існування.
Саме так ми вже розрізняли мову, норму та реальне вживання.
«Згідно закону» теж цікавіше, ніж здається
Сучасна літературна норма вимагає:
згідно із законом.
Для практичного використання цього достатньо.
Але для мовного дослідження виникає наступне питання:
чому конструкція без «з» така життєздатна?
Найпростіша відповідь — мовний контакт і вплив конструкцій інших мов.
І це справді може бути частиною пояснення.
Але фраза «це калька» сама по собі ще не є повною історією мовного явища.
Якщо ми хочемо дослідити його серйозно, треба перевірити:
коли конструкція починає масово фіксуватися;
у яких регіонах;
у яких жанрах;
у яких авторів;
чи існували подібні моделі раніше;
як їх оцінювали словники та граматики різних періодів;
як змінювалася частотність;
чи однаково поводилася конструкція в Україні та українському мовленні поза Україною.
І тільки після цього можна говорити не просто про сучасне правило, а про історію конструкції.
Це вже окрема робота.
І ми до неї ще можемо дійти.
Чому юридична мова особливо добре показує проблему
Конструкції згідно з і відповідно до надзвичайно частотні саме там, де мова повинна бути максимально точною:
у законах;
договорах;
наказах;
судових документах;
інструкціях;
офіційному листуванні.
Тому тут особливо добре видно різницю між:
«мене зрозуміють»
і
«конструкція відповідає кодифікованій нормі».
У побутовій розмові ненормативна модель може взагалі не перешкодити комунікації.
У юридичному або офіційному тексті критерії інші.
Мова повинна бути не лише зрозумілою, а й стандартизованою, передбачуваною та придатною до багаторазового однакового тлумачення.
Саме тому мовна норма особливо помітна там, де ціна формулювання вища.
Але офіційний документ теж може містити помилку
І це ще один принциповий момент.
Іноді люди доводять правильність форми так:
«Я бачив це на державному сайті».
Це цікавий доказ реального вживання.
Але не остаточний доказ нормативності.
Державний орган складається з людей.
Люди можуть писати неточно.
Редактор може пропустити конструкцію.
Старий документ може відображати редакційну практику свого часу.
Текст може бути перекладений.
Може діяти відомча традиція.
Тому статус установи, яка опублікувала речення, і нормативний статус самої конструкції — не тотожні речі.
Офіційний текст є джерелом мовного матеріалу.
Але норму встановлюємо не голосуванням між сайтами.
Те саме стосується кількості результатів у Google
Ще одна пастка:
«Ця форма має сто тисяч результатів, отже вона правильна».
Ні.
Частотність відповідає на запитання:
як часто це трапляється в певному масиві текстів?
Нормативність відповідає на інше:
який статус має ця конструкція в кодифікованій літературній мові?
Сто тисяч уживань можуть бути надзвичайно цікавими для мовознавця.
Вони можуть показувати мовну зміну.
Стійку помилку.
Регіональну модель.
Професійну традицію.
Вплив іншої мови.
Конкуренцію конструкцій.
Але число саме по собі не перетворює ненормативну форму на нормативну.
Так само мала частотність не робить нормативну форму неправильною.
Для учня тут є дуже практичний алгоритм
Якщо потрібно просто правильно написати сучасний нейтральний або офіційний текст, достатньо запам’ятати дві моделі:
згідно з + орудний відмінок
відповідно до + родовий відмінок
Наприклад:
згідно з договором — відповідно до договору;
згідно з правилами — відповідно до правил;
згідно із законом — відповідно до закону;
згідно з рішенням — відповідно до рішення.
Це практичний рівень.
Але тепер ми знаємо, що під ним лежить значно більше:
граматичне керування;
варіантність прийменника;
милозвучність;
конкуренція конструкцій;
офіційно-діловий стиль;
мовний контакт;
історія норми;
реальне вживання.
Одне маленьке з відкриває цілий шматок мовної системи.
Саме тому правило — це не кінець
Можна навчити людину:
не кажіть «згідно закону», кажіть «згідно із законом».
І це буде корисно.
А можна піти ще на один рівень глибше й показати, що саме вона зараз змінила.
Не слово.
Не закінчення.
Вона перейшла від однієї моделі керування до іншої.
І коли людина бачить цю модель, їй уже не потрібно окремо запам’ятовувати:
згідно наказу,
згідно рішення,
згідно договору,
згідно інструкції,
згідно правил.
Вона знає механізм:
згідно з чим?
І отримує:
згідно з наказом,
згідно з рішенням,
згідно з договором,
згідно з інструкцією,
згідно з правилами.
Саме тут виправлення перетворюється на знання.
А знання — на систему.
Докладніше про різницю між мовою, правописом, нормою та реальним уживанням — у матеріалі «Правопис — це ще не вся українська мова: де закінчується правило і починається жива система»:
https://languagethinkinglab-ua.blogspot.com/2026/10/blog-post.html
Про нормативну варіантність і ситуації, коли дві форми можуть бути правильними одночасно:
https://languagethinkinglab-ua.blogspot.com/2026/10/blog-post_18.html
Системне вивчення української мови в Levitin Language School:
https://levitintymur.com/uk/languages/ukrayinska/
Джерела та інструменти для перевірки
Словник української мови — стаття «згідно». Академічна словникова фіксація значення згідно та моделі згідно з + орудний відмінок.
Генеральний регіонально анотований корпус української мови (ГРАК). Інструмент для дослідження реального вживання конструкцій у текстах різних періодів і регіонів.
Український мовно-інформаційний фонд НАН України — «Словники України online». Академічний електронний словниковий ресурс для перевірки словозміни та слововживання.
https://lcorp.ulif.org.ua/dictua/
Український мовно-інформаційний фонд НАН України — словникові ресурси.
https://www.ulif.org.ua/slovniki-ukrayini
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Електронні фонди та наукові матеріали, зокрема джерела для подальшої перевірки історії слововживання.
Про автора
Тимур Левітін — засновник і директор Levitin Language School, викладач і перекладач. Досліджує мову не лише як набір правил, а як систему значень, граматичних зв’язків, виборів, історичних змін і реального людського спілкування.
Матеріал є частиною Language Thinking Laboratory — Україна — дослідницького простору про українську мову, її структуру, історію, норму, варіативність і живе вживання.
© Tymur Levitin, 2026
Коментарі
Дописати коментар