Ми переносимо в іншу мову те, чого не чуємо у власній
Найсильніший акцент рідної мови — часто той, якого ми самі не помічаємо. Людина може роками вивчати іноземну мову. Вона знає граматику. Правильно вимовляє окремі звуки. Має великий словниковий запас. І все одно співрозмовник майже одразу чує: ця мова для неї не рідна. Ми звикли називати це акцентом. Але дуже часто проблема не в одному звукові. Людина вимовляє іноземні слова — ритмом своєї рідної мови . Вона переносить паузи, наголоси, рух висоти голосу, довжину фраз і спосіб виділення важливої інформації. Найцікавіше те, що сама вона цього майже не чує. Рідна просодія здається нам відсутністю просодії Якщо запитати носія мови: Який ритм має ваша мова? багато хто не зможе одразу відповісти. Не тому, що ритму немає. Навпаки. Мозок настільки давно до нього звик, що перестав сприймати його як окрему властивість. Так само ми майже не помічаємо постійного шуму вентилятора, доки він раптом не вимкнеться. Рідна інтонація стає фоном. Для нас це не «українська мелодія»...